That's where you come from, where the name comes from, where it comes from

Transcript 

Olexii: I'm fine. Everything is fine. Today I took the documents to be transferred to the state-funded program, although I graduate in a month. However, the ministry decided that I would be a state-funded scholarship for a month and a half. And what about you?
.. ._ __*  —————_=—_______—-_- ——--_ ..  __________———’ (__** ___—___—___— I am a dream for Russian attacks because I am a sponge. I'm just like SpongeBob. I react to everything. Everything works for me. I personally think so. But this is probably the difficulty. Because I trust everything, except, of course, some trash, Russian propaganda in its purest, most refined form, but I also trust our propaganda, for example. And if there's some kind of confusing PSYOPS that we've lost the Kharkiv region, then I'm done, we've lost the Kharkiv region. And when our people say that everything was calculated, we did everything there, we have already rolled everything back, I believe that there is such a thing. And that's why, on the one hand, I'm a very simple target for this. On the other hand, I cannot be caught, because I seem to agree with everything.

Lera: Ти як рідина!

Olexii: Yes!

And that's what kind of overwhelms me a little bit because it actually makes me feel bad about what I think about the situation. If a friend talks to me and says, "What do you think, is this a betrayal or a victory?" I really don't know, I can't add up all these things, for some reason I don't have enough to distinguish. For me, there is only the order of these inputs from all sides. This is my story, my line._—  _-__-_ _-_-_--  -__ _  -_ -—_—_ -—_ -— _  _ -_- _-_-_—- -__-_ _-  -_  -_—_—_--_ -_ _— -__ -__-  -_ -_
_-—__ —__*--___ _——_—_-  -__—_ -_ ——  __-___—   *  ——————- . ..   . . *- >>.* -____________—-_- ——— — -_ ..   .                                                 *  —

Lera: Я була щаслива, як дитина, чути Олексія. Це було щось про спілкування з кимось із твого попереднього життя, коли все було інакше. Менше з тим, під час нашої розмови у мене склалося враження, що ми всі померли, а потім воскресли, але досі пам'ятаємо попередніх себе – з усіма нашими планами і улюбленими речамию Це сумно і приємно водночас.*_-_——_--- -—--  -___-- _*__—__--- —-—_ - _- —_*—_ —  ——_ -——-_  —— — -___- - -____—_—-*__- —-__- —_—_-- _——_-_——  Я прогледіла, як війна стала більше ніж обставинами мого життя, стала моєю експертизою. Я остаточно усвідомила це лише пару місяців тому, коли в профілі соціальної мережі серед своїх інтересів вказала "кібервійна", десь між мистецтвом, технологіями та журналістикою. Звісно що там не було варіанту за замовчуванням — “кібервійна”.  _—-__ - _-—__ —__*--___ _——_—_-  -__—_ -_ ——  __-___—_—_-_— __- —_— _ —_-_— —_ __- — _- - —  _——_ —— _—-  _-- —_ —_-  —*_-_— . *- >>.* -__Олексій Мінько — український художник. Він надзвичайно талановитий, допитливий і вдумливий. Я запитала його про те, як йому живеться в умовах інформаційних операцій, або кампаній впливу, або іпсо чи PSYOPS, які сьогодні активно таргетують на українців російські актори. Він відповів, що є легкою здобиччю для таких кампаній, бо вірить майже у все, окрім чистої брехні, і, в той же час, не може бути спійманий — тому, що його пов'язана з війною невизначеність ніколи не зупиняється і завжди змінюється. _  _— -_-_—-__ - _-—__ —__*--___ _——_—_-  -__—_ -_ ——  __-___—_—_-_— __- —_— _ —_-_— —_ __- — _- - —  _——_ —— _—-  _-- —_ —_-  —*_-_—

———_—_— - — Сьогодні ці кампанії серед фахівців з дезінформації часто називають FIMI — Foreign Information Manipulation and Interference — іноземні інформаційні маніпуляції та втручання. За визначенням Європейської служби зовнішніх справ, це "модель поведінки, яка загрожує або може негативно вплинути на цінності, процедури та політичні процеси. Така діяльність є маніпулятивною і здійснюється навмисно та скоординовано. Суб'єктами такої діяльності можуть бути державні або недержавні суб'єкти, в тому числі їхні довірені особи на власній території та за її межами.”¹

І це божевілля, наскільки ці операції стали приватні, навіть інтимні

Olexii: Perhaps the thing that affects me the most as a technique of separation is the mobilization, the dodgers or evaders. This is, in fact, one of the most influential tactics, as I understand it.———                                           ———- . ..   . . *- >_-__-*--__-  ——--__-- -——_ _———--__--*_-_——_--- -—--  -___-- _*__—__— This seems to exist in the social media space. This division into those who despise evaders and those who support or somehow ignore them. In my social life, with my experience of socializing on the street, I have never had the real tension that exists on the Internet about this topic. No one sat down and beat on the table — you are an evader or not an evader, or leave – me alone, I am an evader!. There were conversations, and there was banter between people (although I don't really engage in such things). But this cannot be compared to how it happens [online]. But, of course, there are more opportunities there, and in general, there is a requirement to show yourself, roughly speaking, very brightly. But it also helps to distinguish between this kind of operation and some kind of reality.__- —_— _ —_-_— —_ __- — _- - —  _——_ —— _—-  _-- —_ —_-  —*_-_—

_-__-*--__-  ——--__-- -——_ _———--__--*_-_——_--- -—--  -___-- _*__—__--- —-—_ - _- —_*—_ —  ——_ -——-_  —— — -___- - -____—_—-*__- —-__- —_—_-- _——_-_——

_ -_ _-__-_ -_-_-_ _—_ _-__ _- -_ —_  ——_-- -_—  _-__-_ _-_-_--  -__ _  -_ -—_—_ -—_ -— _  _ -_- _-_-_—- -__-_ _-  -_  -_—_—_--_ -_ _— -__ -__-  -_ -_

_ _— _- - _—_  _On the other hand, maybe I'm wrong because maybe such tension exists, but it's difficult to confirm it, like, at the level of such social life, live communication. Because, for example, people who are against evaders are the real people for whom this is a problem, they are literally on the frontline, and they cannot discuss this with you in an apartment in Kyiv at an exhibition opening party and maybe knock on the table. They write it online. The military, I mean. However, there are also military men, of course, who write that evaders are okay. That is, there is no point in distinguishing between them, because the degree of aggressiveness on the Internet is the same for everyone, but in life if it were real communication, it is not represented.-_-_—-__ - _-—__ —__*--___ _——_—_-  -__—_ -_ ——  __-___—_—_-_— __- —_— _ —_-_— —_ __- — _- - —  _——_ —— _—-  _-- —_ —_-  —*_-_—

_-- _ ——-__  —-__- _ ——_- —_ _- _—  ——__-  —-__-  -_-_  _-_-_  __-—__-  -__- _ _- —__-_-_——  _——_ —— _—-  _-- —_ —_-  —*_-_—

———_—_— - — - *— -* - -___   — -_ __-_- _— _______-_—_-_— -_-_———
——                                                             _-______——.. ._ __*  ———                                           ———- . ..   . . *-  That is, in such direct communication, there is a whole part of the population that cannot simply discuss this line of separation with you. And it is not known how this discussion would have gone. Perhaps it would have been adequate. Perhaps no one would have pounded on the table. But on the Internet, it is a constant banging on the table - — - *— -* -**_________-__-_____ ______________                     _______________________                  ______ __  ___      -  

Lera: В українському суспільстві існують різні погляди на бажання мобілізуватися до армії. Мобілізація в Україні є обов'язковою для чоловіків, і з початком повномасштабного вторгнення Росії її умови стають дедалі жорсткішими через російське повномасштабне вторгнення, що триває. Олексій сказав, що ця тема є для нього найскладнішою, оскільки її активно використовують у кампаніях впливу. Однак він зазначив, що зустрічав принизливі коментарі про мобілізацію лише в інтернеті, і ніколи й ніде не зустрічав у звичайному соціальному житті.

_-- _ ——-__  —-__- _ ——_- —_ _- _—  ——_ Наявні розлами в таких дискусійних темах є матеріалом для кампаній впливу, вони посилюються соціальними ботами в інтернеті та радикально поляризують українське суспільство. Ми з Олексієм дійшли дуже простого висновку, що територіальна розірваність певних соціальних груп українців робить тактику розгортання таких кампаній більш ефективною. Військові фізично віддалені від цивільних, українці, які виїхали з України через вторгнення, відірвані від усіх інших людей в Україні — так онлайн-реальність часто здається надто реалістичною, коментатори радикалізуються, а можливість знайти спільну мову стає усе більш неможливою —_—_— - — - *— -* - -___   — -_ __-_- _— _______-_—_-_— -_-_———

——                                                             _-______——.. ._ __*  ———                                           ———- . ..   . . *- > - **___________- _— Я запитала ще одну людину про FIMI, мого старого друга Ігоря. Він розповів про подібний ефект онлайн-дискусій. Він живе в Києві, займається волонтерством і налагодженням комунікації між військовими адміністраціями та регіональними журналістами. Він багато років працював у сфері політичних комунікацій і зазначає, що вважає, що може впоратися з такими ефектами, але все ж час від часу відчуває себе розгубленим через подібні кампанії.

Ihor: I feel this way after I sit on Twitter for a long time. It somehow hits you in the head very hard. Because there is some kind of output, algorithms that, despite the fact that I am subscribed to the military and volunteers, some meme accounts, still constantly push you this kind of traitorous, evasive, concentrated hatred of our state, our society, and the state of affairs that exists now. Well, these things have a very strong influence for some reason.—_-_——

_ _— _- - _—_  _— -_-_—-__ - _-—__ —__*--___ _——_—_-  -__—_ -_ ——  __-___—_—_-_— __- —_— _ —_-_— —_ __- — _- - —  _——_ —— _—-  _-- —_ —_-  —*_-_—

_-- _ ——-__  —-__- _ ——_- —_ _- _—  ——_ It happens that you read a lot at night and feel very, very bad. It's hard to fall asleep, you start to really believe that we are fucked. And it's time to go to the death pit, and there is no hope. And if you don't get killed in the trench,- -—--  -___-- _*__—__--- —-—_ - _- —_*—_ —  ——_ -——-_  —— — -___- - -____—_—-*__- —-__- —_—_-- _——_-_ you'll wake up in the morning to Russian soldiers knocking on your door because everyone else has left, and you're the only one who is here._______-_—_-_— -_-_———

——                                                             _-______——.. ._ __*  ———                                           ———- . There are a lot of such fears and despondency when you read a lot of this, but I can't say that it is some kind of constant background. If you've had a good night's sleep, and you have something to do, then, in principle, I can't say that it affects you much. But in general, from what I see from my friends, from my social circle, and the chats in our residential complex, of course, people are very tired and very discouraged. This is not good. I'm sure that these things you're talking about have a definite impact on this. Because I believe that I have some kind of defense against these information operations and campaigns. I think that I'm a little bit able to distinguish something, that I can see where it is and where it is not, and I can block it, but I can only imagine how much it is annoying for ordinary Internet users—— — —-_—___-_—-_____-                   __———_—_— - — - *— -* -** -_______   — -___ __-**_- _— _______-_—_-_— -_-_———

——                                                             _-______——.. ._ __*  ———                                           ———- . ..   . . *- >>.* -____________—-_- ——— — -_ ..   .                         — - *— -* -**

Lera: Ігор розповів, що хоча у Твіттері він здебільшого підписаний на військових та інших волонтерів, він усе одно стикається з нападами безнадії після тривалого читання своєї стрічки новин. Йому все здається безглуздим, здається що війну неможливо виграти, він боїться, що рано чи пізно опиниться мертвим в окопі або самотнім у своїй київській квартирі, коли російські солдати прийдуть до його дверей, бо всі інші українці виїхали. Але, за його словами, розпач відступає, коли він починає діяти — працювати і допомагати іншим.—--__-- -——_ _———--__--*_-_——_--- -—--  -___-- _*__—__--- —-—_ - _- —_*—_ —  ——_ -——-_  —— — -___- - -____—_—-*__- —-__- —_—_-- _——_-_——
_ _— _- - _—_  _— -_-_—-__ - _-—__ —__*--___ _——_—_-  -__—_ -_ ——  __-___—_—_-_— __- —_— _ —_-_— —_ __- — _- - —  _——_ —— _—-  _-- —_ —_-  —*_-_— Пізніше, після того, як Ігор відповів мені, я зрозуміла, що написати йому і запитати про цей ефект для мене було не лише способом дізнатися, як він з цим справляється. Це також був і мій власний спосіб керувати моїми особистими ефектами FIMI, тому що я поїхала з України у 2023 році і час від часу я стикаюся з онлайн-звинуваченнями людей, які виїхали. Усе це могло бути спробою здолати прірву, яконструйовану для мене. Це було гарне рішення—написати і поговорити.
—— — —-_—___-_—-_____-__———_—_— - — - *— -* -** -_______   — -_____-*.. ._ __*  —           —————- . ..   . . *- >>.* -______                  ______—-_- ——— — -_ ..   .  *

Дійсклеймер: усі розмови були записані мною на відстані, з ЄС, де уряди також активно розслідують подібні кампанії (як, наприклад, у випадку з мітками "Зірок  Давида" в Парижі), а пересічні громадяни, на мою думку, небезпечно байдужі до таких впливів.²——--__--*_-_——_--- -—--  -___-- _*__—__--- —-—_ - _- —_*—_ —  ——_ -——-_  —— — -__ Есе було створено за підтримки резиденції Cité Nationale des Arts. Есе може вважатися контрзаходом C00021 із назвою "Заохочувати особисте спілкування" з блакитного фреймворку DISARM.³ Водночас, есе залишається щирою спробою прямої розмови на важкі теми з моїми людьми, і з усіма іншими, хто потенційно потребує такої розмови в ці чи інші дні__-*--__-  ——--__-- -——_ _———--__--*_-_——_--- -—--  -___-- _*__—__--- —-—_ - _- —_*—_ —  ——_ -——-_  —— — -___- - -____—_—-*__- —-__- —_—_-- _——_-_——

_ _— _- - _—_  _— -_-_—-__ - _-—__ —__*